ЧОРНОМОРСЬКИЙ ВЕКТОР ГЕОЕКОНОМІЧНОЇ СТРАТЕГІЇ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ГЛОБАЛЬНОЇ РЕГІОНАЛІЗАЦІЇ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

На правах рукопису

НІКІТІНА Марина Геннадіївна

УДК 339.9

ЧОРНОМОРСЬКИЙ ВЕКТОР ГЕОЕКОНОМІЧНОЇ СТРАТЕГІЇ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ
РОЗВИТКУ ГЛОБАЛЬНОЇ РЕГІОНАЛІЗАЦІЇ

Спеціальність 08.00.02 – Світове господарство і міжнародні
економічні відносини

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Науковий консультант −
доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри «Міжнародна економіка» Донецького національного університету
Макогон Юрій Володимирович

Донецьк – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 4

ВСТУП 5

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ГЕОЕКОНОМІЧНИХ КОНЦЕПЦІЙ 18
1.1. Концепції формування геоекономічної стратегії держави в сучасних умовах 18
1.2. Детермінанти визначення дискурсу національної геоекономічної стратегії 44
1.3. Система національних інтересів держави в умовах глобалізованої геоекономіки 67
Висновки до розділу 1 94
РОЗДІЛ 2. ГЕОЕКОНОМІЧНИЙ КОНТЕКСТ ГЛОБАЛЬНОЇ РЕГІОНАЛІЗАЦІЇ 97
2.1. Цивілізаційні виміри формування глобальної регіоналізації 97
2.2. Інтеграційний розвиток сучасного світу 113
2.3. Ефективність міжнародної економічної інтеграції: підходи та вимірювання 130
Висновки до розділу 2 174

РОЗДІЛ 3. ГЕОЕКОНОМІЧНА МОДЕЛЬ ПРИЧОРНОМОР'Я 177
3.1. Концептуальні основи інтеграційних процесів Причорномор'я 177
3.2. Оцінка потенціалу формування інтеграційної зрілості міжкраїнових взаємовідносин у Причорноморському регіоні 194
3.3. Умови формування парадигми регіональної стабільності 287
Висновки до розділу 3 293

РОЗДІЛ 4. УКРАЇНА У ФОРМАТІ ГЕОЕКОНОМІЧНОЇ АРХІТЕКТУРИ ПРИЧОРНОМОР’Я 296
4.1. Методологічні підходи до формування інтеграційної стратегії України 296
4.2. Аналіз зовнішньоекономічної складової інтеграційних детермінант України в архітектоніці Причорномор’я 309
4.3. Транспортно-логістична складова розвитку інтеграції України з країнам Причорномор’я 350
Висновки до розділу 4 424
РОЗДІЛ 5. МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ ЧОРНОМОРСЬКОГО ВЕКТОРУ ГЕОЕКОНОМІЧНОЇ СТРАТЕГІЇ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ГЛОБАЛЬНОЇ РЕГІОНАЛІЗАЦІЇ 427
5.1. Моделювання внутрішньорегіональних пріоритетів формування чорноморського вектору геоекономічної стратегії України 427
5.2. Спеціальні економічні режими та мережні форми взаємодії як чинники інтенсифікації інтеграційної діяльності 458
5.3. Інституціональне забезпечення реалізації інтеграційних пріоритетів України у регіоні Причорномор’я 511
Висновки до розділу 5 557

ВИСНОВКИ 559

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 567

ДОДАТКИ 592

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ГАТТ – Генеральна угода про тарифи та торгівлю.
ДІУ – двосторонні інвестиційні угоди.
ЗіП – злиття і поглинання.
ЄБРР – Європейський банк реконструкції та розвитку.
ЄС – Європейський Союз.
НДДКР – науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи.
ОЕСР – Організація економічного співробітництва та розвитку.
ООН – Організація Об’єднаних Націй.
ОЧЕС – Організація чорноморського економічного співробітництва.
ПЗІ – прямі зарубіжні інвестиції.
ПІІ – прямі іноземні інвестиції.
РНС – режим найбільшого сприяння.
СНД – Співдружність Незалежних Держав.
СОТ – Світова організація торгівлі.
ТНБ – транснаціональні банки.
ТНК – транснаціональні корпорації.
УЗПО – угоди про запобігання подвійному оподаткуванню.
ЮНКТАД – конференція ООН із торгівлі та розвитку.

ВСТУП

Актуальність теми. Після розпаду біполярної системи світоустрою у світовій економіці почалося становлення нового економічного порядку − зникли політичні перешкоди на шляху інтеграції світової економіки, різко зріс рівень інформаційного обміну, посилилися товарно-матеріальні, технологічні та фінансові потоки між країнами.
Глобалізація міжнародних економічних відносин викликала появу ряду нових категорій як у політичній, так і в економічній сферах, що потребують наукового осмислення, а одним із найважливіших понять стало геоекономічне вимірювання процесів функціонування держави, що полягає у впливі глобалізації на політичну систему суспільства. Розвинувшись із геополітики, як науки про просторовий вияв дер¬жави, в окрему сферу наукового знання, геоекономіка, як наука про вплив політичного простору на розгортання економічної діяльності, практично повністю перемістила питання забезпечення світової потужності держави в економічну площину. І саме глобалізація актуалізувала геоекономічні інтереси держави-нації − прагнення до контролю над міжнародними потоками товарів і послуг. У свою чергу, взаємодія та взаємопроникнення економік держав-націй зумовили формування глобальної конкуренції, коли суб'єктами конкуренції поряд із державами стали й окремі компанії.
У результаті формування такої системи глобальна конкуренція спричинила нагальну потребу в підвищенні конкурентоспроможності держави, що, власне, і стало основою національних геоекономічних стратегій.
Під впливом глобалізації широкого поширення набули тенденції до посилення регіоналізації економічних відносин. Безумовним лідером у даному процесі виступає Європейський Союз, однак останнім часом активізувались тенденції розвитку об’єднань, що мають іншу, ніж континентально-політична, природу, що дозволяє їм уникати певних проблем, притаманних вищевказаному інтеграційному угрупованню. До числа таких новоутворень належить Організація чорноморського економічного співробітництва, економічне підґрунтя утворення якого створює наявні та потенційні зовнішньоекономічні вигоди для країн-учасників.
Вищезазначені тенденції є чинниками, що обумовлюють розвиток зовнішнього середовища процесу формування національної геоекономічної стратегії України, одним з найважливіших векторів якої є країни Причорномор’я.
Дослідженню питань міжнародної економічної інтеграції та формування геоекономічних стратегій країн присвячені праці таких іноземних вчених, як М. Аллэ, З. Бжезинського, М. Бійе, Дж. Вайнера, А. Вебера, Ф. Герєльса, Г. Кремера, Р. Купера, Р. Ліпсєя, Е. Люттвака, А. Маршала, Дж. Міда, А. Мюллер-Армака, Г. Мюрдаля, В. Нестера, В. Парето, Б. Оліна, М. Пармеле, Ф. Перру, Дж. Піндера, А. Предолєя, В. Ріпці, Я. Тінбергеня, П. Уайлза, А. Філіпа, Г. Хейлперіна. Істотний внесок у вивчення цих питань здійснили такі українські та російські вчені-економісти: В. Будкін, В. Гєєць, А. Ганберг, М. Дудченко, Д. Замятин, Г. Климко, Е. Кочетов, Д. Лук'яненко, Ю.Макогон, В.Новицький, Ю. Пахомов, А. Румянцев, А. Філіпенко, Г. Черніченко, В. Чужиков, І. Школа, О. Шнирков та інші.
Незважаючи на велику кількість робіт як зарубіжних, так і вітчизняних вчених із питань глобальної економічної інтеграції, проблема формування національної геоекономічної стратегії України в контексті вимірювання процесу регіоналізації країн Причорномор’я потребує свого дослідження на основі новітніх теоретико-методологічних підходів відповідно до сучасних імперативів економічного розвитку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до напрямів науково-дослідної роботи кафедри міжнародної економіки Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського МОНмолодьспорту України (м. Сімферополь) за такими держбюджетними темами: «Інноваційні підходи до розвитку і диверсифікації форм міжнародної економічної діяльності України» (номер державної реєстрації 01110000655), у рамках якої були розроблені рекомендації щодо аналізу стану експортного потенціалу України та визначені напрямки його подальшого розвитку як складової підвищення національної конкурентоспроможності на регіональному рівні; «Підвищення ефективності зовнішньоекономічних зв’язків і формування інвестиційної привабливості на регіональному рівні» (номер державної реєстрації 0106U003198), у рамках якої досліджено геоекономічні напрямки міжнародної економічної діяльності України в Чорноморському ре¬гіо¬ні; Кримського наукового центру НАН і МОНмолодьспорту України (м. Сім¬фе¬рополь) «Розробка інноваційної стратегії регіону на базі поновлюваних джерел енергії, ресурсо- і енергозбереження» (номер державної реєстрації 0107U001262), у рамках якої здійснено оцінку спеціальних економічних зон як фактору підвищення інтенсифікації міждержавного інноваційного співробітництва.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є розробка теоретико-методологічних основ формування геоекономічних стратегій економічного розвитку країн в умовах глобальної регіоналізації і на цій основі – цілісної наукової концепції стратегічного розвитку Чорноморського економічного співробітництва.
Для досягнення мети дослідження поставлено й вирішено такі завдання:
– дослідити концепції формування геоекономічної стратегії держави в сучасних умовах;
– систематизувати детермінанти дискурсу національної геоекономічної стратегії;
– визначити систему національних інтересів держави в умовах глобалізованого світу;
– дослідити цивілізаційні виміри форм формування глобальної регіоналізації;
– визначити тенденції і закономірності інтеграційного розвитку сучасного світу;
– систематизувати підходи до формування ефективної міжнародної економічної інтеграції;
– детермінувати концептуальні засади інтеграційних процесів між країнами Причорномор'я;
– оцінити потенціал формування інтеграційної зрілості міжкраїнових взаємовідносин у Причорноморському регіоні;
– визначити умови формування парадигми регіональної стабільності;
– визначити методологічні підходи до формування інтеграційної стратегії України;
– проаналізувати тенденції формування зовнішньоекономічної складової інтеграційних детермінант України в архітектоніці Причорномор’я;
– дослідити транспортно-логістичну складову розвитку інтеграції України з країнами Причорномор’я;
– визначити підходи до моделювання внутрішньорегіональних пріоритетів формування чорноморського сектору геоекономічної стратегії України;
– дослідити роль механізму створення спеціальних економічних зон як чинника інтенсифікації інтеграційної діяльності;
– визначити інтеграційні напрямки формування інституціонального забезпечення реалізації інтеграційних пріоритетів України у регіоні Причорномор’я.
Об’єктом дослідження є процес формування Чорноморського вектору геоекономічної стратегії України в контексті розвитку глобальної регіоналізації.
Предметом дослідження є умови, чинники й організаційно-економічний механізм формування чорноморського вектора геоекономічної стратегії України в контексті розвитку глобальної регіоналізації.
Методи дослідження базуються на загальнонаукових засадах і фундаменталь¬них положеннях економічної теорії, теорій глобалізації, міжнародної інтеграції та регіоналізації. Фундаментальну основу дослідження становлять категорійний апарат, історико-логічний і системний підходи до аналізу економічних явищ і процесів у кон¬тексті глобальної інтеграції. Для вирішення поставлених завдань застосовано: діа¬лек¬тичний метод наукового пізнання, методи наукової абстракції, аналізу та синтезу (для систематизації існуючих концепцій формування геоекономічної стратегії держав в су¬часних умовах; при розробці логічної послідовності та розвитку категорійного апа¬ра¬ту, що характеризує процес глобальної регіоналізації; при визначенні системи крите¬ріїв ефективності міжнародної економічної інтеграції; для розробці методо¬ло¬гічних підходів до моделювання внутрішньорегіональних пріоритетів формування торгово-економічного співробітництва); системного узагальнення (при удосконаленні таксоно¬мічної моделі глобального регіоналізму у контексті взаємодії економічних систем різ¬них рівнів та розвитку ключових мегатенденцій світової економіки; для визначення за¬лежності синхронізації економічного розвитку країн від поглиблення регіональних інтеграційних процесів); порівняльного та статистичного аналізу (для визначення ін-теграційних пріоритетів України в регіоні Причорномор’я за просторовими і галузеви¬ми напрямками); методи економіко-математичного аналізу та моделювання (для імплементації кластерного методу щодо визначення пріоритетів розвитку чорно¬мор¬ського вектору геоекономічної стратегії України; для визначення чинників впливу щодо формування динаміки міжнародного інвестиційного співробітництва в країнах Причорномор’я).
В основу дослідження покладено наукові праці зарубіжних і вітчизняних уче¬них із проблем інтеграційних процесів у світовій економіці, стану й перспектив ін¬теграції України до світового економічного простору. Інформаційною основою є: за¬кони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, ма¬теріали Державного комітету статистики України, аналітичні матеріали та норматив¬ні документи комісій ООН, зокрема ЮНКТАД, Всесвітнього банку, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Світової організації торгівлі, Організації економічного співробітництва та розвитку, Європейського Союзу, Організації Чорноморського економічного співробітництва, Співдружності Незалежних Держав.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у визначенні нового напряму наукових досліджень глобальної регіоналізації, розробці концепції формування чорноморського вектору геоекономічної стратегії України.
У процесі дослідження одержано такі найсуттєвіші наукові результати, які роз¬кри¬вають особистий внесок автора в розробку проблеми та характеризують новизну роботи:
уперше:
визначено новий напрям наукового дослідження, сутність якого полягає в розробці науково-методологічних та концептуально-теоретичних засад розвитку міжнародної економічної діяльності в умовах глобальної регіоналізації на основі використання стратегій геоекономічного розвитку;
розроблено концепцію стратегічного розвитку Чорноморського економічного співробітництва в умовах глобальної регіоналізації, яка базується на використанні системно-ситуативного підходу до розробки стратегії геоекономічного розвитку та запропонованого науково-методичного інструментарію моделювання внутрішньо¬регіональних пріоритетів торгово-економічного співробітництва;
удосконалено:
систему підходів до формування геоекономічної стратегії України в контексті розвитку інтеграції з країнами Причорномор’я, яка має формуватися у вимірах кри¬те¬ріїв і принципів інтеграційної взаємодії з країнами ЄС та країнами – членами Митного союзу країн СНД, забезпечення виконання зобов’язань щодо членства України у Світовій торгівельній організації, виконання пріоритетів стратегічного розвитку Ук¬раїни, які відбиваються у системі цільових макроекономічних індикаторів та основних напрямках стратегічних перетворень в державі, спрямованих на сталий економічний розвиток, підвищення стандартів життя населення, поліпшення бізнес-клімату і залучення інвестицій, модернізацію інфраструктури та базових секторів економіки;
систематизацію економічних концепцій та теорій глобальної регіоналістики за логіко-послідовною еволюцією на основі визначення таких ознак генезису: цілеспря¬мо¬ваності, кола охоплених об’єктів та предметів дослідження, а саме визначено, що сучас¬ні теорії та концепції глобальної регіоналістики формувались на перетинанні окремих напрямів теорій розміщення регіонального виробництва; теорій просторової організації і спеціалізації господарства; теорії регіональної спеціалізації і міжрегіо¬нального (міжнародної) торгівлі; теорій глобалістики; нових концепцій і парадигм регіону;
таксономічну модель глобального регіоналізму у контексті взаємодії економіч¬них систем різних рівнів та розвитку ключових мегатенденцій світової економіки за рахунок визначення суб’єктності елементів глобальної економічної системи на мікро-, мезо-, макро-, мега- та метарівнях, форм прояву глобальної регіоналізації відповідно до рівня оточуючого середовища, а також взаємного впливу, на основі чого зроблено висновок, що в умовах сучасної економічної світоцілісності процеси регіоналізації безпосередньо відбуваються на всіх рівнях глобальної економічної системи;
теоретико-методологічні засади формування геоекономічних стратегій країн як нової парадигми геополітичного розвитку, а саме доведено, що організаційною передумовою розвитку економіки країни як геоекономічної системи є зміна домінуючого типу організації виробництва: від простого промислового виробництва до виробництва технологічного й інфраструктурного; протистояння таласократії та телурократії становить основу геополітичного дуалізму, при цьому особливе місце в парадигмі формування геоекономічних стратегій країн займають уявлення про світові полюси економічного розвитку, преференційний протекціонізм і транспортні коридори, які концентрують і синхронізують на генеральних напрямах основні види транспорту з метою прискорення обороту матеріальних і нематеріальних потоків;
методологічний підхід щодо формування геоекономічної стратегії держави, який ґрунтується на чинниках історичного контенту спільного розвитку, просторової архітектоніки, інтеграційної зрілості регіону розташування, геополітичних пріо¬ри¬те¬тів, близькості рівня економічного розвитку та структури економіки, потенціалу внут¬ріш¬ньогалузевої та міжгалузевої інтеграції на мікрорівні, принципах національної безпеки;
визначення залежності синхронізації економічного розвитку країн від поглиб¬лення регіональних інтеграційних процесів, а саме на засадах проведеного компа¬ра¬тивного аналізу динаміки структури вироблення доданої вартості ВВП зроблено висновок про синхронізацію динаміки змін у структурі виробництва доданої вартості відносно ВВП у країнах Причорномор’я відповідно до поглиблення інтеграційних процесів в регіоні: по-перше визначено, що найбільшу частку у доданій вартості (у відсотках до ВВП) країн Причорномор’я займають послуги із тенденцією до зро¬стан¬ня; по-друге, середнє значення частки промисловості у доданій вартості (у відсотках до ВВП) по країнах регіону має тенденцію до зниження; по-третє, наявною є від’ємна дина¬міка показника частки АПК у доданій вартості ВВП практично по всіх країнах регіону Причорномор’я;
науково-методичні основи визначення інтеграційних пріоритетів України за просторовими і галузевими напрямками, а також формами імплементації, а саме на засадах імплементації індексу Грубеля-Ллойда зроблено висновки щодо наявності найбільш вагомих підстав для розвитку внутрішньогалузевої кооперації та інвести¬ційного співробітництва України у відносинах з країнами Причорномор’я за такими напрямками: з Російською Федерацією – у виробництві приладів та апаратів оп¬тичних; механічного обладнання та електрообладнання, недорогоцінних металів, ви¬робів з каменю, гіпсу, цементу, кераміки; текстиль та виробів з текстилю; маси з дере¬вини; деревини та виробів з деревини; продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей; готових харчових продуктів; Болгарією – у виробництві продукції рослинного походження; Грузією – у виробництві транспортних засобів та шляхового обладнання; готових харчових продуктів, продуктів рослинного походження; Азербайджаном – у виробництві мінеральних продуктів; Румунією – у виробництві маси з деревини; деревини та виробів із деревини; продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей; мінеральних продуктів); Молдовою – у виробництві транспортних засобів та шляхового обладнання; Туреччиною – у виробництві готових харчових продуктів та продуктів рослинного походження; Сербією – у виробництві маси з деревини; деревини та виробів із деревини; продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей; з іншими країнами Причорномор’я наявні підстави для розвитку міжгалузевої торгівлі;
систематизацію принципів проектування геоекономічних структур, які узагаль¬не¬но на засадах методологічних і концептуальних підходів до інтерпретації геоекономіки і розуміння пріоритетів розвитку національного господарства в геоеко¬номічному аспекті, як таких, що спрямовані на вирішення внутрішніх регіональних проблем і проблем функціонування національної економіки у форматі економіки світової, а саме до даної системи запропоновано включати: комунікаційний принцип, що визначає вирішальне значення домінуючого типу формування транспортних комунікацій; конвергенційний принцип, який полягає у взаємопроникненні господарств і культур суміжних регіонів, що об'єднуються в нові комунікаційні структури; регіоналістський принцип, який означає необхідність розвитку відносин економічного федералізму і спрямований на формування безлічі регіональних структур на основі комунікаційних і енергетичних комплексів, що дозволяють регіонам виступати суб'єктами не тільки національної, але і світової економіки; логістичний принцип як необхідність формування комунікаційних інфраструктур, через які здійснюється діяльність національних і транснаціональних логістичних систем, що є необхідною ознакою геоекономічного регіону; принцип просторово-часового континууму в економічній культурі нації та її регіональних суб'єктів; сукупний принцип життє¬здатності геоекономічниx систем, як такий, що вказує на можливість застосування щодо геоекономічних структур вже відомих технологій із проектування систем;
дістали подальшого розвитку:
визначення ключової категорії дослідження процесу розвитку геоекономічної архітектоніки світу та глобальної регіоналізації, а саме поняття «геоекономічна стратегія», під яким пропонується розуміти сукупність економічних методів вирішення державою проблем і суперечностей у просторово-економічних системах, яку у широкому розумінні може бути визначено як методологію проектування геоекономічних відносин держави, спрямованих на вирішення питань внутрішньогосподарської та міжнародної економічної інтеграції;
концептуальні засади формування геоекономічної моделі Причорномор’я, які з урахуванням ряду дезінтеграційних чинників та з метою розробки збалансованої, взає¬мовигідної й орієнтованої на результат співпраці між країнами регіону мають ґрун¬ту¬ватися на таких основних напрямках: зміцнення взаємозв'язку розвитку регіонального співробітництва та процесів загальноєвропейської інтеграції; підвищення ролі інтеграційних процесів у сприянні процесам економічної трансформації у країнах із перехідною економікою; сприяння розвитку інноваційної політики країн регіону у сфері комплексної підтримки виробництва й експорту наукомісткої продукції, а також нових інформаційних технологій в інноваційній сфері; розвиток систем експертизи, сертифікації та просування розробок, розширення системи підготовки та перепідготовки кадрів; створення сприятливих умов для утворення й успішного функціонування малих високотехнологічних організацій і надання їм на початковому етапі діяльності державної та міждержавної підтримки; реалізація відносно невеликих двосторонніх інноваційних проектів, що швидко окупаються, на конкурсній основі, за участю приватних інвесторів і за державної підтримки; сприяння розвитку мережі технопарків, бізнес-інкубаторів, інноваційних бірж, спеціалізованих технічних центрів у тих регіонах Причорномор'я, де зосереджена інфраструктура, що забезпечує можливість активізації інноваційного процесу; розширення кола інвесторів, що вкладають кошти в інновації, шляхом державного страхування фінансових ризиків.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони є науковою основою для розробки загальнодержавної стратегії взаємодії з країнами Чорноморського басейну.
Одержані результати впроваджено:
на загальнодержавному рівні: у практичній діяльності Посольства України в Турецькій Республіці (довідка від 17.01.2012 р.) – таксономічна модель глобального регіоналізму, а також обґрунтування висновків та прогнозів стосовно сфер та нап¬рямків двостороннього співробітництва України в Чорноморському регіоні; Міні¬стерства економічного розвитку та торгівлі України (довідка №4501-04/34946-12 від 13.02.2012 р.) – імплементація кластерного методу для визначення пріоритетів двосторонніх форм інтеграційної стратегії України у Чорноморському регіоні з точки зори конвергенції макроекономічних показників; Торгівельно-промислової палати України (довідка №147/02.1-4 від 08.02.2012 р.) – система принципів проектування геоекономічних структур регіонального рівня, спрямованих на вирішення як національних, так і регіональних проблем в умовах глобалізації, та кластерного методу визначення пріоритетів інтеграційної стратегії;
на регіональному рівні: у практичній діяльності Міністерства економічного розвитку та торгівлі Автономної Республіки Крим (довідка № 070-2/196 від 25.01.2012 р.) – оцінка потенціалу та перспектив міждержавної взаємодії в Чорно¬мор¬ському регіоні в процесі посилення національної конкурентоспро¬можності; Крим¬ського наукового Центру Національної академії наук України (довідка № 111-07/4 від 15.11.2011 р.) – механізми та інструменти інтенсифікації інноваційного міждержав¬но¬го співробітництва в сфері комплексної підтримки виробництва і експорту наукоємної продукції, створення умов для успішного функціонування малих високотехнологічних структур та мережі технопарків; Агентства регіонального розвитку Автономної Рес¬публіки Крим (довідка № 176 від 04.01.2012 р.) – основи моделювання внутріш¬ньорегіональних пріоритетів формування торгівельно-економічного співробітництва;
на місцевому рівні: у практичній діяльності міської ради м. Сімферополя (довідка № 5-7/01-3 від 07.12.2011 р.) – рекомендації щодо розробки збалансованої та ефективної стратегії сталого розвитку міста Сімферополь;
на рівні підприємств: у практичній діяльності ДАТ «Чорноморнафтогаз» (довідка №01/73-4 від 06.02.2012 р.) – методи оцінки рівня розвитку внутрішньогалузевої взаємодії для розробки стратегії підприємства, як на внутрішньому, так й на зовнішньому ринку.
Також результати досліджень, що містяться в дисертації, використано у навчальному процесі Таврійського національного університету імені В.І. Вер¬надського при викладанні дисциплін «Економічна інтеграція та глобальні проблеми сучасності», «Геоекономіка», «Торгівельна політика та комерційна дипломатія», «Міжнародна економічна діяльність України» (довідка № 144-13/87 від 21.09.2011 р.).
За результатами проведених досліджень отримані свідоцтва про реєстрацію авторських прав (№ 520 від 15.05.1997 р. – «Концептуальна розробка комплексної спеціальної економічної зони «Открытый город Кременчуг» та № 947 від 13.02.1998 р. – «Программа реструктуризации экономики Автономной Республики Крым с учетом мирохозяйственных процессов путем комплексного отраслевого и территориального зонирования»).
Особистий внесок здобувача. Наукові результати, викладені в дисертації та винесені на захист, отримано автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використано лише ті ідеї та положення, які є результатом власних розробок і розрахунків дисертанта.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати досліджень, викладені в дисертаційній роботі, доповідалися на 40 міжнародних науково-практичних конференціях та семінарах.
Публікації. За темою дослідження опубліковано 85 наукових праць загальним обсягом 241,34 д.а., з яких особисто автору належить 143,59 д.а., у тому числі: дві одноосібних монографії обсягом 30,9 д.а., 3 монографії у співавторстві загальним обсягом 36,9 д.а., з яких особисто автору належить 8 д.а.; 40 статей у наукових фахових виданнях загальним обсягом 21,1 д.а., з яких особисто автору належить 17,05 д.а.; 10 статей у зарубіжних наукових виданнях загальним обсягом 5,9 д.а., з яких особисто автору належить 4,2 д.а.; 15 навчальних посібників та підручників, з них 5 з грифом МОНУ загальним обсягом 84 д.а., з яких особисто автору належить 41 д.а.,
Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел. Основний зміст роботи викладено на 546 сторінках друкованого тексту, включаючи 35 таблиць на 17 сторінках, 100 рисунків на 57 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження вирішено важливу наукову задачу розробки нового напрямку наукових досліджень глобальної регіоналізації – концепції формування чорноморського вектора геоекономічної стратегії України, що дозволило зробити такі висновки:
1. Дослідження геоекономіки у широкому розумінні базується на її розумінні як складної системи поєднання концепцій і парадигм поглядів на інтерпретацію глобального світу як системи відносин та взаємодії між всіма його таксонами; систему економічних атрибутів і відносин, що визначають архітектоніку глобального економічного простору; симбіоз національних та наднаціональних інституціональних систем; а також систему політологічних доктрин, що формують чинники глобального економічного середовища.
2. Під геоекономічною стратегією пропонується розуміти сукупність економічних методів вирішення державою проблем і суперечностей у просторово-економічних системах, що у широкому розумінні може бути визначено як методологія проектування геоекономічних відносин держави, спрямованих на вирішення питань внутрішньогосподарської та міжнародної економічної інтеграції.
3. Запропонована систематизація принципів проектування геоекономічних структур, яка включає комунікаційний принцип, що визначає вирішальне значення домінуючого типу формування транспортних комунікацій; конвергенційний принцип, який полягає у взаємопроникненні господарств і культур суміжних регіонів, що об'єднуються в нові комунікаційні структури; регіоналістський принцип, який означає необхідність розвитку відносин економічного федералізму і спрямований на формування безлічі регіональних структур на основі комунікаційних і енергетичних комплексів, що дозволяють регіонам виступати суб'єктами не тільки національної, але і світової економіки; логістичний принцип як необхідність формування комунікацій − інфраструктур, через які здійснюється діяльність національних і транснаціональних логістичних систем, що є необхідною ознакою геоекономічного регіону; принцип просторово-часового континууму в економічній культурі нації та її регіональних суб'єктів; сукупний принцип життєздатності геоекономічниx систем, як такий, що указує на можливість застосування вже відомих технологій із проектування систем щодо геоекономічних структур.
4. Категорія «глобальної регіоналістики» є продуктом міждисциплі-нарного підходу, основними цілями якого мають бути всебічний аналіз локальної динаміки світової економіки, виявлення рівнів міжнародної конкуренто¬спроможності регіональних таксономічних одиниць різного ієрархічного рівня, розроблення адекватних економічних стратегій розвитку з урахуванням ендогенних та екзогенних чинників, у тому числі світової кон’юнктури на товари і послуги, що виробляються в межах того чи іншого регіону.
5. Таксономічна модель глобального регіоналізму ґрунтується на взаємодії економічних систем різних рівнів та розвитку ключових мегатенденцій світової економіки, а саме суб’єктності елементів глобальної економічної системи на мікро-, мезо-, макро-, мега- та метарівнях, формах прояву глобальної регіоналізації відповідно до рівня оточуючого середовища, а також взаємного впливу.
6. Сучасні теорії та концепції глобальної регіоналістики формувались на перетинанні окремих напрямів теорій розміщення регіонального виробництва; теорій просторової організації і спеціалізації господарства; теорії регіональної спеціалізації і міжрегіональної (міжнародної) торгівлі; теорій глобалістики; нових концепцій і парадигм регіону.
7. Модель ефективної міжнародної економічної інтеграції має ґрунтуватись на оптимальному поєднанні параметрів політичної, економічної та соціальної безпеки (підвищення рівня міжнародної безпеки і політичної стабільності, інтенсифікація міжнародних контактів, підвищення ефективності системи державного управління за рахунок уніфікації норм права, зниження вірогідності озброєних конфліктів, посилення участі у міжнародному поділі праці, оптимізація використання ресурсів, прискорення економічного розвитку і НТП, збільшення товарообігу, підвищення конкурентоспроможності національної економіки, протистояння негативним ефектам глобалізації та глобальним викликам, соціальна стабілізація, підвищення рівня життя населення, оптимізація розподілу трудових ресурсів, удосконалення соціальної політики).
8. Організаційною передумовою розвитку економіки країни як геоекономічної системи є зміна домінуючого типу організації виробництва: від простого промислового виробництва до виробництва технологічного й інфраструктурного; протистояння таласократії та телурократії становить основу геополітичного дуалізму, при цьому особливе місце в парадигмі формування геоекономічних стратегій країн займають уявлення про світові полюси економічного розвитку, преференційний протекціонізм і транспортні коридори, які концентрують і синхронізують на генеральних напрямах основні види транспорту з метою прискорення обороту матеріальних і нематеріальних потоків.
9. Методологічний підхід щодо формування геоекономічної стратегії держави має ґрунтуватися на чинниках історичного контенту спільного розвитку, просторової архітектоніки, інтеграційної зрілості регіону розташування, геополітичних пріоритетів, близькості рівня економічного розвитку та структури, потенціалу внутрішньогалузевої та міжгалузевої інтеграції на мікрорівні, принципах національної безпеки.
10. Дослідження концептуальних засад розвитку інтеграційних процесів у регіоні Причорномор’я дало можливість зробити висновок про доцільність створення економічного середовища, у якому ділові кола відігравали би провідну роль.
11. Серед найбільш ефективних напрямків розвитку співпраці між країнами регіону з точки зору отримання мультиплікативного ефекту для їх економік визначено такі, як зміцнення взаємозв'язку розвитку регіонального співробітництва та процесів загальноєвропейської інтеграції; підвищення ролі інтеграційних процесів у сприянні процесам економічної трансформації у країнах із перехідною економікою; сприяння розвитку інноваційної політики країн регіону у сфері комплексної підтримки виробництва й експорту наукомісткої продукції, а також нових інформаційних технологій в інноваційній сфері; розвитку систем експертизи, сертифікації та просування розробок, розширення системи підготовки та перепідготовки кадрів; створення сприятливих умов для утворення й успішного функціонування малих високотехнологічних організацій і надання їм на початковому етапі діяльності державної та міждержавної підтримки; реалізації відносно невеликих двосторонніх інноваційних проектів, що швидко окупаються, на конкурсній основі, з участю приватних інвесторів і за державної підтримки; сприяння розвитку мережі технопарків, бізнес-інкубаторів, інноваційних бірж, спеціалізованих технічних центрів у тих регіонах Причорномор'я, де зосереджена інфраструктура, що забезпечує можливість активізації інноваційного процесу; розширення кола інвесторів, що вкладають кошти в інновації, шляхом державного страхування фінансових ризиків.
12. Синхронізація економічної динаміки змін у структурі виробництва доданої вартості відносно ВВП у країнах Причорномор’я відповідає процесу поглиблення інтеграційних процесів в регіоні: по-перше, найбільшу частку у доданій вартості у відношення до ВВП країн Причорномор’я займають послуги; у всіх країнах даного регіону частка послуг у доданій вартості ВВП за останні 10 років постійно зростала, що обумовлено переважно вигідним геоекономічним положенням цих країн, зростанням відкритості їх економік, поглибленням інтеграційних процесів, відносно високим рівнем розвитку виробничих сил. Серед сектору послуг для країн Причорномор’я характерним є переважання транспортної галузі та туризму; по-друге, середнє значення частка промисловості у доданій вартості у відсотках до ВВП по країнах регіону складає близько 30% із тенденцію до зниження даного показника протягом останніх десяти років; по-третє, наявною є від’ємна динаміка показника частки АПК у доданій вартості ВВП практично по всіх країнах регіону Причорномор’я.
13. Концептуальні засади формування геоекономічної моделі Причорномор’я мають ґрунтуватися на таких основних напрямках, як зміцнення взаємозв'язку розвитку регіонального співробітництва та процесів загальноєвропейської інтеграції; підвищення ролі інтеграційних процесів у сприянні процесам економічної трансформації у країнах із перехідною економікою; сприяння розвитку інноваційна політики країн регіону у сфері комплексної підтримки виробництва й експорту наукомісткої продукції, а також нових інформаційних технологій в інноваційній сфері; розвитку систем експертизи, сертифікації та просування розробок, розширення системи підготовки та перепідготовки кадрів; створення сприятливих умов для утворення й успішного функціонування малих високотехнологічних організацій і надання їм на початковому етапі діяльності державної та міждержавної підтримки; реалізації відносно невеликих двосторонніх інноваційних проектів, що швидко окупаються, на конкурсній основі, з участю приватних інвесторів і за державної підтримки; сприяння розвитку мережі технопарків, бізнес-інкубаторів, інноваційних бірж, спеціалізованих технічних центрів у тих регіонах Причорномор'я, де зосереджена інфраструктура, що забезпечує можливість активізації інноваційного процесу; розширення кола інвесторів, що вкладають кошти в інновації, шляхом державного страхування фінансових ризиків.
14. Найважливішими завданнями державної політики України у напрямку інтенсифікації інтеграції є: створення інфраструктури зовнішньої торгівлі та нової системи її інформаційного забезпечення; проведення гнучкої імпортної політики; пріоритетний розвиток експортного потенціалу на базі власної сировини з використанням новітніх технологій виробництва удосконалення системи державного регулювання зовнішньої торгівлі згідно з міжнародними правилами та стандартами, обмежений протекціонізм.
15. З позиції національних зовнішньоекономічних інтересів Украї¬ни участь в інтеграційних процесах регіону країн Причорномор’я доцільно орієнтувати розширення ринкового простору; створення механізму використання взаємних переваг та пільг у торгівлі в рамках спеціального міжнародного режиму; відновлення внутрішньогалузевої та міжгалузевої кооперації між країнами – колишніми партнерами; створен¬ня додаткових гарантій щодо можливостей користування морськими прото¬ками на перетині важливих торговельних шляхів; використання можливостей співробітництва в науко¬во-технічній сфері та на базі технологічних досягнень України; створення спільних виробництв з перероблення аграрної про¬дукції, а також у рибній та рибопереробній промисловості; використання суднобудівних та судноремонтних потужнос¬тей України; розвиток засобів телекомунікаційного зв'язку, включаючи волоконно-оптичні засоби; валютно-фінансова взаємодія, зокрема в рамках Чорномор¬ського банку торгівлі та розвитку; диференційований розвиток двосторонніх економічних від¬носин з окремими країнами — членами ЧЕС; поширення прикордонної та прибережної торгівлі; селективна участь у розробленні та реалізації спільних прое¬ктів ЧЕС, насамперед у таких сферах, як екологія, наука і техно¬логії, транспортна та інформаційно-комунікаційна інфраструкту¬ра, туризм, охорона здоров'я, інвестиційна діяльність, розвиток малого і середнього бізнесу тощо.
16. Найбільш вагомі підстави для розвитку внутрішньогалузевої кооперації та інвестиційного співробітництва для України спостерігаються у відносинах із Російською Федерацією, Румунією, Туреччиною, Сербією. З іншими країнами Причорномор’я наявні підстави для розвитку міжгалузевої торгівлі. Основними інвестиційними та торгівельними партнерами України в цьому регіоні є країни, які не увійшли до Європейського союзу – це, перш за все, Росія, Грузія, Молдова і Туреччина.
17. Стратегічним напрямом співпраці України у транспортній сфері є загальні дії на міжнародному просторі для реалізації транзитних переваг, передусім у таких питаннях, як посилення координації діяльності митниці в організації спільного догляду вантажів, спрощення процедур митного й інших видів контролю; розширення транспортної і митної співпраці в розвитку транспортних коридорів для прискорення доставки вантажів і ефективнішого використання транспортної інфраструктури України; подовження транспортних коридорів територіями України і країн Причорномор’я в регіонах, де формуються експортні і транзитні вантажопотоки.
18. При розробці пріоритетів національної стратегії торгово-економічного співробітництва з країнами регіону Причорномор’я з урахуванням дезінтеграційних чинників останнього доцільним є використання запропонованого алгоритму, який містить такі етапи: кластерізація країн макро-регіону за показниками, що відображають стан гармонізації економічного розвитку в динаміці; ранжування країн за частотою потрапляння в один кластер у межах обраного часового ряду динаміки та за рівнем інтенсивності торгівельно-економічних відносин; співставлення результатів кластерізації країн за рівнем гармонізації економічного розвитку та ранжування за рівнем інтенсивності торгівельно-економічних відносин – визначення можливих пріоритетів внутрішньорегіональної інтеграції; сегментація країн обраної групи за рівнем тарифних та нетарифних бар’єрів розвитку взаємних торгово-економічних відносин, а також у вимірах геополітичних пріоритетів та соціокультурної спільності; ранжування галузей взаємної торгівлі з обраними країнами за показником індексу Грубеля-Ллойда; визначення пріоритетних форм торгово-економічної інтеграції на мезо- та мікрорівнях національної економіки.
19. Дослідження свідчить про високий потенціал залучення кластерних утворень країн регіону до транснаціональних (глобальних) мережевих структур, інтеграції до процесу формування європейського простору інновацій, стимулювання розвитку регіонів, міжрегіональної та транскордонної співпраці.
20. Регіональна кластерна стратегія має стати складовою частиною інтеграційної стратегії в регіоні, у зв’язку з чим необхідно вирішення таких першочергових завдань, як економічне та організаційне стимулювання мережевої співпраці суб'єктів кластерів у науці, освіті, маркетингу; взаємодії органів державного та регіонального управління із суб'єктами кластера; залучення іноземних інвестицій у кластери; допомога в міжнародному співробітництві на рівні кластерів; координація взаємодії з іншими рівнями влади з питань підтримки кластерів; пропаганда мережевої співпраці через суспільні інститути; розробка інформаційних платформ для суб'єктів кластерів.
21. Механізми інституціонально-організаційного та інформаційного забезпечення проектів міжнародного співробітництва у Чорноморському регіоні мають включати створення штаб-квартири Ради міністрів закордонних справ ОЧЕС; створення галузевиї та міжгалузевих координаційних центрів; заснування друкарських органів; розробку Концепції Кільцевої системи спеціальних економічних зон, кластерів та міжкластерної взаємодії країн-партнерів ОЧЕС; відкриття філії Чорноморського банку торгівлі та розвитку (ЧБТР); організацію постійно діючих навчально-тренінгових закладів з підготовки та перепідготовки фахівців у галузевих сферах співробітництва.
22. Система підходів до формування геоекономічної стратегії України в контексті розвитку інтеграції з країнами Причорномор’я має формуватися у вимірах критеріїв і принципів інтеграційної взаємодії з країнами ЄС та країнами – членами Митного союзу країн СНД, забезпечення виконання зобов’язань щодо членства України у Світовій торгівельній організації, виконання пріоритетів стратегічного розвитку держави, які відбиваються у системі цільових макроекономічних індикаторів та основних напрямках стратегічних перетворень в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про основи національної безпеки України». – Відомості Верховної Ради України, 2003, N 39.
2. Розпорядження Кабінету Міністрів України №506-р «Про схвалення Концепції Державної цільової програми розвитку аеропортів на період до 2020 року». [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/506-2008-%D1%80
3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Програми розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні на 2006-2010 роки» [Електронний ресурс]: (Кабінет Міністрів України). – Режим доступу до ресурсу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=496-2006-%EF
4. Алаев Э. Б. Социально-экономическая география. Понятийно-терминологический словарь / Э. Б. Алаев. – М. : Мысль, 1983. – 350 с.
5. Амитан В. Н. Экономическая безопасность: концепция и основные модели / В. Н. Амитан // Економічна кібернетика. – 2000. – № 3-4. – С. 13-20.
6. Анилионис Г. П. Глобальный мир: единый и разделенный. Эволюция теорий глобализации / Г. П. Анилионис, Н. А. Зотова. – М.: Международные отношения, 2005. – 676 с.
7. Антология экономической классики. В 2 тт. // Рикардо Д. Начала политической экономии и налогового обложения. – М.: МП ЭКОНОВ, 1991. – С. 397-423.
8. Антонюк Л. Л. Мiжнародна конкурентноспроможнiсть краiни. – К.: НТУУКПІ, 2003. – 250 с.
9. Арон Р. Этапы развития социологической мысли / Р. Арон / Общ. ред. и предисл. П. С. Гуревича. – М.: Издательская группа «Прогресс» – «Политика», 1992. – 608 с.
10. Аттали Ж. Линия горизонта / Ж. Аттали // Глобализм и глобалистика. – Т. 2. – М.: Политическая литература, 2002. – С. 125-380.
11. Байдаков М. Ю. Запад – Восток: Геоэкономическое измерение сотрудничества / М. Ю. Байдаков М. Ю.. – Безопасность Евразии, 2010. – № 1. – С. 227-235.
12. Балуев Д. Г. Современная мировая политика и проблемы личностной безопасности / Д. Г. Балуев. – Нижний Новгород, 2002. – 348 с.
13. Бек У. Что такое глобализация? Ошибки глобализма – ответы на глобализацию / У. Бек / Пер. с нем. А. Григорьева, В. Седельника. Общ. ред. и послесл. А. Филиппова. – М.: Прогресс-Традиция, 2001. – 304 с.
14. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: Опыт социального прогнозирования / Д. Белл / Пер. с англ. В. Л. Иноземцев. – М.: Academia, 1999. – 724 с
15. Бжезинский З. Великая Шахматная Доска / З. Бжезинский. – М.: Международные отношения, 2005. – 256 с.
16. Біла книга 2005: оборонна політика України / За ред. М. Сунгуровського та ін. – К.: Заповіт, 2006. – 135 с.
17. Білорус О. Г. Глобалізація і національна стратегія України / О. Г. Білорус. – К.: ВО «Батьківщина», 2001. – 300 с.
18. Блавацкий С. Дилемма глобализации и государственного суверенитета / С. Блавацкий. – «Зеркало недели» № 1, 05.01.2002.
19. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе / М. Блауг. – М.: Дело, 1994. – 687 c.
20. Бохан С. О перспективных транспортных проектах в Азово-Черноморском регионе / С. Бохан // Транспорт – 2010. – С. 45. – [Электронный ресурс] – Режим доступа к журн.: http://www.transport-journal.com/news_podrobnee.php?id=477.
21. Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика, капитализм. XV–XVIII вв. В 3-х т. / Ф. Бродель. – М.: Прогресс, 1986-1992.
22. Бэкон Ф. Опыты или наставления нравственные и политические / Ф. Бэкон // Соч. в 2-х т. – М.: Мысль, 1971. – 582 с.
23. Валлерстайн И. Три отдельных случая гегемонии в истории капиталистической мир-экономики / И. Валлерстайн // Ойкумена. – Харьков: Константа, 2003. – № 1. – 218 с.
24. Ващенко Н. Структурні особливості розвитку транспортної системи України / Н. Ващенко // Підприємство, господарство і право. – 2005. – №6. – С. 148-150.
25. Володин А. Г. Глобализация: истоки, тенденции, перспективы [Электронный ресурс] / А. Г. Володин, Г. К. Широков. – Режим доступа: http://www. politstudies.ru/fulltext/ 1999/5/8.htm.
26. Гаврилов А.И. Региональная экономика и управление / А. И. Гаврилов. ― М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. ― 239 с
27. Глобализация мирового хозяйства // Под ред. Осьмовой М. Н., Бойченко А. В. – М.: Инфра-М, 2006. – 376 с.
28. Глобализация: Взгляд с периферии. – К.: Агентство Гуманитарных технологий, 2002. – 62 с.
29. Горбулін В. П. Стратегія національної безпеки України в аксіологічному вимірі: від «суспільства ризику» до громадянського суспільства / В. П. Горбулін, А. Б. Качинський // Стратегічна панорама, 2005. – № 2. – С. 13-26.
30. Грузан А. Коридор ТРАСЕКА: проблемы и перспективы участия Украины [Электронный ресурс] / А.В. Грузан. – Донецк, 2008. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pips/2008/BSEC_2008/Pages%20from%20tom2/0733.pdf
31. Декларація щодо регіоналізму в Європі – [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.aer.eu/fileadmin/user_upload/PressComm/Publications/DeclarationRegionalism/.dam/
32. Делягин М. Мировой кризис: Общая теория глобализации / М. Делягин. – М.: ИНФРА-М, 2003, с. 121.
33. Денисов А. А. Теория больших систем управления / А. А. Денисов, Д. Н. Колесников. – Л.: Энергоиздат, 1982. – 288 с.
34. Дергачев В. А. Геополитика / В. А. Дергачев. – Киев: ВИРА-Р, 2000. – 448 с.
35. Дергачев В. А. Геоэкономика Украины (теоретические и прикладные основы): Научная монография / В. А. Дергачев. – Одесса: ИПРЭЭИ НАНУ, 2002. – 244 с.
36. Дзись Г. Роль регионов в становлении национальной экономики Украины / Г. Дзись. – К.: Экономика Украины, 1999. – № 10. – С. 19-28.
37. Дюбо Ж.-Б. Критические размышления о поэзии и живописи /
Ж.-Б. Дюбо. – М.: Искусство, 1976. – 766 с.
38. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии / Э. Дюркгейм / Пер. с фр. и послесловие А. Б. Гофмана. – М.: Наука, 1991. – 684 с.
39. Єрмошенко М. М. Фінансова безпека держави: національні інтереси, реальні загрози, стратегія забезпечення / М. М. Єрмошенко. – К.: КНТЕУ, 2001. – 309 с.
40. Жаліло Я. А. До формування категоріального апарату науки про економічну безпеку / Я. А. Жаліло // Стратегічна панорама. – 2004. – № 3. – С. 12-16;
41. Жан К. Геоэкономика: инструментарий, стратегия и тактика / К. Жан, П. Савона, Фиоре и др. – М.: Marginem, 1997. – 208 с.
42. Железняк А. Д. Закономерности воздействия глобализации на функционирование экономических систем : автореф. дис... на получение научной степени д-ра экон. наук / А. Д. Железняк. – Саратов, 2006.
43. Загашвили B. C. Государство на новом этапе экономической глобализации / B. C. Загашвили. – М.: МЭиМО, 2009. – № 5. – С. 47-78.
44. Зеленко Б. И. Политические партии как институциональный фактор становления гражданского общества в современной России : автореф. дис... на получение научной степени д-ра полит. наук / Б. И. Зеленко. – М., 2004.
45. Илларионов А. Критерии экономической безопасности / А. Илларионов // Вопросы экономики. – 1998. – № 10. – С. 35-58.
46. Исаев И. А. Господство: очерки политической философии / И. А. Исаев. – М.: Норма, 2008. – 352 с.
47. История экономических учений. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 784 с.
48. История экономических учений: (современный этап) / Под ред.
А. Г. Худокормова. – М.: Инфра-М, 1998. – 532 с.
49. Кант И. Религия в пределах только разума / И. Кант // Кант И. Трактаты и письма. – М.: Наука, 1980, с. 187.
50. Карло Ж. Геоэкономика. Господство экономического пространства / Ж. Карло, П. Савона / Пер. с итал. Г.П. Киселева, И. О. Смагина. – М.: Ad Marginem, 1997. – С. 36.
51. Кіш Є. Проблеми транскордонного співробітництва України і Євросоюзу / Є. Кіш // Політичний менеджмент. – 2008. – № 5 (32). – С. 11–14.
52. Князев П. П. Система факторов риска инвестиционного кредитования / П. П. Князев // Фундаментальные исследования. – 2007. – № 12. – С. 316-319.
53. Кондратьев Н. Большие циклы экономической конъюнктуры / Н. Кондратьев // «Вопросы конъюнктуры». – М.: Финиздат НКФ СССР, 1928. – Вып. № 1. – Ч. 1-4. – 238 с.
54. Коноплицкий В. Это – бизнес: Толковый словарь экономических терминов / В. Коноплицкий, А. Филина. – К.: Альтерпрес, 1996. – 448 с.
55. Концепція економічної безпеки України // Інститут економічного прогнозування. – К.: Логос, 1999. – 56 с.
56. Корнієнко В. О. Правові основи громадянського суспільства сучасної України (інституційний аспект): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / В. О. Корнієнко. – О., 2007.
57. Косолапов Н. А. Безопасность международная, национальная, глобальная: взаимодополняемость или противоречивость? / Н. А. Косолапов. – М.: МЭиМО, 2006. – № 9. – С. 3-13.
58. Костинский Г. Д. Географическая матрица пространственности / Г. Д. Костинский // Известия РАН, Сер. Географическая. – 1997. – № 5. – С. 15-31.
59. Кочетов Э. Г. Геоэкономика (освоение мирового экономического пространства) / Э. Г. Кочетов. – М.: БЕК, 1999. – 528 с.
60. Кочетов Э. Г. Глобалистика: тория, методология, практика / Э. Г. Кочетов. – М.: Норма, 2002. – 672 с.
61. Коэн С. Провал крестового похода США и трагедия посткоммунистической России / С. Коэн. – М.: АИРО-ХХ, 2001. – 304 с.
62. Крейтор фон Н. Народный дом. Геополитика Рудольфа Челлена. Автар¬кия как геополитическая защита / Н. фон Крейтор. – М.: Европа, 2005. – С. 27.
63. Кругман П., Обстфельд М. Международная экономика / П. Кругман, М. Обстфельд. – Санкт-Петербург: Питер, 2003. – 832 с.
64. Левченко О. Терор як масова комунікація [Електронний ресурс] / О.Левченко. – Режим доступу: http://www.uct.kiev.ua/~sofi/ levch.htm.
65. Лейшон Э., Трифт Н. Широкомасштабное денежное обращение и рост современных городов / Э. Лейшон, Н. Трифт // Международный журнал социальных наук, 1997. – № 18. – С. 47-58.
66. Линдерт П. Х. Экономика мирохозяйственных связей / П. Х. Линдерт. – М.: Прогресс, 1992. – 520 с.
67. Лист Ф. Национальная система политической экономии / Ф. Лист / Пер. с нем. под ред. К. В. Трубниковa. – М.: Европа, 2005. – 382 c.
68. Лойберг М. Я. История экономики / М. Я. Лойберг. – М.: Инфра-М, 1999. – 218 с.
69. Ломакин В. К. Мировая экономика / В. К. Ломакин. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 735 с.
70. Люттвак Э. От геополитики к геоэкономике: логика конфликта, грамматика торговли / Э. Люттвак. – Национальный интерес, лето 1990.
71. Макиавелли Н. Государь / Н. Макиавелли / Пер. с итал. – М.: АСТ-ЛЮКС, 2005. – 461 с.
72. Маккиндер Х. Дж. Географическая ось истории / Х. Дж. Маккиндер. – Полис, 1995. – № 4. – С. 162-169.
73. Макогон Ю.В. Состояние и возможности развития торгового флота украины в зоне черноморского экономического сотрудничест / Ю. В. Макогон // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-восточной Европы в рамках черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ.
74. Макогон Ю. В. Развитие морского транспорта украины на современном этапе международных экономических отношений в черноморском регионе / Ю. В. Макогон // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-восточной Европы в рамках черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ.
75. Масковкин В.М. Кластеризация крымской экономики как первый этап построения региональной стратегии инновационного развития: контекст европейской инновационной политики / В.М. Масковкин, Е.В. Мыца // Актуал. пробл. економіки. – 2005. – № 4. – С. 73-80.
76. Медвідь Ф. Економічна безпека: небезпеки і загрози національним та національно-державним інтересам України / Ф. Медвідь // Вісник УАДУ, 2003. – № 2. – С. 129-135.;
77. Меньшиков С. Глобальная экономика как важнейший феномен современности / С. Меньшиков // Вопросы экономики. – 2004. – № 1. – С.145.
78. Мировое хозяйство XXI века: проблемы и векторы развития: Монография / Под ред. д. геогр. н. М. Г. Никитиной. – Симферополь: ДИАЙПИ, 2010. – 265 с.
79. Мировая экономика: глобальные тенденции за 100 лет. – М., 2003.
80. Міжнародна економіка // За ред. Козака Ю. Г. – К.: АртЕк, 2002. – 436 с.
81. Мікула Н. А. Міжтериторіальне та транскордонне співробітництво: Монографія / Н. А. Мікула. – Львів: ІРД НАН України. – 2004. – 395 с.
82. Монтескье Ш. О духе законов / Ш. Монтескье / Сост., перев. и коммент. прим. автора A. B. Матешук. – М.: Мысль, 1999. – 672 с.
83. Мунтіян В. І. Економічна безпека України / В. І. Мунтіян. – К.: КВІЦ, 1999. – 464 с.
84. Мэхэн А. Т. Влияние морской силы на историю. 1660-1783 / А. Т. Мэхэн. – М.: АСТ, 2002. – 634 с.
85. Мюллер-Армак А. О свободе и социальной справедливости / Предложения по осуществлению социальной рыночной экономики / Социальное рыночное хозяйство / А. Мюллер-Армак // Политэконом. – 1996. – № 1. – С. 49-67.
86. Назаров М. М. Массовая коммуникация в современном мире: методо¬логия анализа и практика исследований / М. М. Назаров. – М.: Едиториал УРСС, 2002. – 240 с.
87. Национальное государство в условиях глобализации // Государственная служба за рубежом. Реферативный бюллетень. – № 3 (53). – М.: РАГС, 2004. – С. 176-184.
88. Нейсбит Дж. Мегатренды: десять новых тенденций, трансфор-мирующих нашу жизнь ∕ Джеймс Нейсбит – М.: ГУ ВШЭ, 1982. – 453 с.
89. НеклессаА. И. Глобальное сообщество: Картография постсовременного мира / А.И. Неклесса. – М.: Восточная литература РАН, 2002. – С. 23.
90. Неклесса А. Новый амбициозный класс. Кто осуществит новую сборку мира? / А.И. Неклесса // Политический класс. – М., 2007. – № 9. – С. 48-64.
91. Неруш Ю.М. Коммерческая логистика / Ю.М. Неруш. - М. : Банки и биржи : ЮНИТИ, 1997. – 271 с.
92. Никитина М.Г. Геоэкономические технологии в современном мире: словарь-справочник / М.Г. Никитина, В.В. Побирченко, Е.А. Шутаева; под общ. ред. М.Г. Никитиной. – Симферополь: ДИАЙПИ, 2012. – 232 с.
93. Никитина М.Г. Геоэкономическая стратегия Украины в контексте причерноморской интеграции / М.Г. Никитина. – Симферополь: ДИАЙПИ, 2011. – 354 с.
94. Никитина М. Г. Геоэкономика: очерки / М.Г. Никитина. – Симферополь: Таврия-Плюс, 2002. – 224 с.
95. Никитина М. Г. Государственное регулирование иностранных инвести¬ций в соответствии с приоритетами развития национальной экономики / М.Г. Никитина // Сборник научных трудов. – Донецк: ДонНУ, 2003. – С. 390-392.
96. Никитина М. Г. Государственный суверенитет в условиях глобальной трансформации / М.Г. Никитина // Материалы научно-практической конференции «Сталий розвиток та екологічна безпека в економічних трансформаціях». – Бахчисарай, 2009. – С. 114-116.
97. Никитина М. Г. Государственный суверенитет в условиях интеграционного сотрудничества / М.Г. Никитина // СНТ «Интеграционные приоритеты Украины в современном геоэкономическом пространстве». – Симферополь, 2010. – С. 62-65.
98. Никитина М. Г. К вопросу о безопасности в условиях регионального сотрудничества / М.Г. Никитина // Материалы международной конференции по безопасности и сотрудничеству в Черноморском регионе. – Одесса, 2009. – С. 29-32.
99. Никитина М. Г. К вопросу о трансформации роли государства в современных условиях / М.Г. Никитина // Сборник научных трудов «Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект». – Донецк: ДонНУ, 2010. – Т 1. – С. 45-47.
100. Никитина М. Г. Турция: формирование геоэкономического про-странства / М. Г. Никитина, К. А. Гриваков. – Симферополь: ДИАЙПИ, 2009. – С. 64.
101. Никитина М., Апатова Н., Лапшина В. Моделирование интеграционного развития региона / М.Г. Никитина, Н. Апатова, В. Лапшина // Культура народов Причерноморья, 2001. – № 16.
102. Никитина М.Г. «Табуированная» геополитика: от заката к взлёту / С.Б. Лав-ров, М.Г. Никитина // Известия РГО. – 2000. – Вып. 2. – С. 1-6. (0,5 д.а. / 0,25 д.а.).
103. Никитина М.Г. Введение в курс мировой экономики. Экономика зарубежных стран: учебно-наглядное пособие / М.Г. Никитина, В.В. Побирченко. – Симферополь, 2009. – 79 с.
104. Никитина М.Г. Геополитика на Западе – 1980-1990-е гг. / С.Б. Лавров, М.Г. Никитина // Известия РГО. – 2000. – Вып. 3. – с. 1-6.
105. Никитина М.Г. Геополитическое и геоэкономическое позициони-рование России и Украины: анализ тенденций и перспектив / М.Г. Никитина // Материалы международной научной конференции «Геополитика: современное состояние и проблемы». – СПб: Изд-во РГО, 2001. – С. 152-163.
106. Никитина М.Г. Геоэкономика и перспективы региональной интеграции / М.Г. Никитина // Ученые записки ТНУ. – 2004. – Т. 17(56). – № 1. – С. 74-79
107. Никитина М.Г. Геоэкономика: предмет исследования и тенденции развития / Ю.Н. Гладкий, О.Н. Маруненко, М.Г. Никитина // Известия РГО. – 2004. – Т. 136. – Вып. 3. – С. 1-12.
108. Никитина М.Г. Геоэкономика: учебное пособие / М.Г. Никитина. – Симферополь, Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского, 2009. – 152 с.
109. Никитина М.Г. Геоэкономические реалии расширения сотрудничества Германии с Россией и Украиной / М.Г. Никитина, А.В. Скрипцов // Материалы между¬народной конференции «Геополитические и геоэкономические проблемы российско-украинских отношений: оценки, прогнозы, сценарии». – СПб, 2001.
110. Никитина М.Г. Геоэкономические факторы трансформации экономики Украины / М.Г. Никитина // Ученые записки ТНУ. – 2002. – №2. – Т.15 (54). – С. 52-58.
111. Никитина М.Г. Государственное регулирование иностранных инвестиций в соответствии с приоритетами развития национальной экономики / М.Г. Никитина // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: сб. научных трудов. – Донецк: ДонНУ, 2003. – С. 390-392.
112. Никитина М.Г. Государственный суверенитет в условиях глобальной трансформации / М.Г. Никитина // Материалы научно-практической конференции «Сталий розвиток та екологічна безпека в економічних трансформаціях». – Бахчисарай, 2009. – С. 114-116.
113. Никитина М.Г. Государственный суверенитет и глобализация / М.Г. Никитина // Ученые записки ТНУ. – 2009. – Т.22(61). – №1. – С. 71-78.
114. Никитина М.Г. Государственный суверенитет в условиях интегра-ционного сотрудничества / М.Г. Никитина // Сборник научных трудов «Интеграционные приоритеты Украины в современном геоэкономическом пространстве». – Симферополь, 2010. – С. 62-65.
115. Никитина М.Г. Динамика геоинвестиционного процесса на региональном уровне / М.Г. Никитина, И.М. Яковенко // Культура народов Причерноморья. – 2001. – №16. – С. 67-69.
116. Никитина М.Г. Диспропорции территориального развития и политика выравнивания / М.Г. Никитина // Ученые записки ТНУ. – 2001. – №1. – Т.14. – С. 68-71(0,4 д.а.).
117. Никитина М.Г. Доминанты национальной внешнеэкономической политики / М.Г. Никитина // Бизнес-Ревю. – 2000. – №1. – С. 42-48.
118. Никитина М.Г. Институциональные реформы в Китае / М.Г. Никитина // Ученые записки ТНУ. – 2003. – №1. – Т.16(55). – С. 113-118.
119. Никитина М.Г. Интеграционные процессы в контексте общей теории систем / Н.В. Апатова, М.Г. Никитина // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Моделюванння міжнародніх відносин». – К., 2004. – С. 136-139.
120. Никитина М.Г. Интеллектуализация систем поддержки принятия решений по управлению балансом между открытостью, конкуренто-способностью и экономической безопасностью / В.А. Лукьяненко, М.Г. Никитина, А.О. Рудницкий // Ученые записки ТНУ. – 2010. – Т. 23(62). – №1. – С. 108-122.
121. Никитина М.Г. История международных экономических отношений: учебно-методическое пособие / М.Г. Никитина, Д.Б. Мираньков. – Симферополь, ТНУ, 2011. – 108 с.
122. Никитина М.Г. К вопросу о безопасности в условиях регионального сотрудничества / М.Г. Никитина // Материалы «Конференции по безопасности и сотрудничеству в Черноморском регионе». – Одесса, 2009. – С. 29-32.
123. Никитина М.Г. К вопросу о государственной политике Турции во внешнеэкономической сфере / М.Г. Никитина, К.А. Гриваков // Экономика Украины. – 2006. – № 4. – С. 88-93.
124. Никитина М.Г. К вопросу о практике функционирования СЭЗ Турции / В.Б. Борунов, М.Г. Никитина // Культура народов Причерноморья. – 2004. – № 56 (1). – С. 151-158.
125. Никитина М.Г. К вопросу о приоритетах национальной аграрной политики / М.Г. Никитина // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: сб. научных трудов. – Донецк: ДонНУ, 2009. – Т. 3. – С. 1038-1041.
126. Никитина М.Г. К вопросу о трансформации роли государства в современных условиях / М.Г. Никитина // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: сб. научных трудов. – Донецк: ДонНУ, 2010. – Т. 1. – С. 45-47.
127. Никитина М.Г. К вопросу о формировании геоэкономической стратегии Украины / М.Г. Никитина // Материалы научно-практической конференции «Интеграционные приоритеты Украины в современном геоэкономическом пространстве». – Алушта, сентябрь 2008. – С. 83-86
128. Никитина М.Г. Конкурентные преимущества Украины в условиях устойчивого развития / М.Г. Никитина, Т.Л. Чернова // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Стратегія забезпечення сталого розвитку України», НАН України, РВПС України. – К., травень 2008. – С. 300-302.
129. Никитина М.Г. Концептуальные дискуссии о процессе глобализации / М.Г. Никитина // Материалы Всеукраинской научно-практической конференции «Национальные рынки Украины». – Алушта, 2003.
130. Никитина М.Г. Мировое хозяйство: глобальные и региональные структуры: учебное пособие / М.Г. Никитина, В.М. Шумский. – 2-е изд. – Симферополь: Пирамида-Крым, 2002. – 332 с. – гриф МОНУ.
131. Никитина М.Г. Мировое хозяйство: глобальные и региональные структуры: учебное пособие / М.Г. Никитина, В.М. Шумский. – Симферополь: Пирамида, 2000. – 332 с.
132. Никитина М.Г. Мировое хозяйство: отраслевая и региональная структура: учебное пособие / М.Г. Никитина, В.М. Шумский. – Симферополь: Таврия-Плюс, 1999. – 223 с.
133. Никитина М.Г. Модели инновационного развития на примере Республики Турции / М.Г. Никитина // Мировая экономика и международные отношения. – 2006. – № 6. – С. 100-104.
134. Никитина М.Г. Моделирование интеграционного развития реги